Дитяча брехня – часте явище. Але, на відміну від дорослих, діти рідко обманюють із корисливих цілей. Набагато частіше вони роблять це зі страху, сорому, або щоб отримати увагу. Які проблеми можуть ховатися за брехнею дитини? Коли брехня та фантазування є нормою, а коли на неї варто звернути пильну увагу? Як поводитись батькам, щоб вибудувати довірчі стосунки зі своїм чадом? На ці запитання відповідає психіатр нашої клініки Василь Вирвидуб.
Відповідь на подвійні стандарти дорослих
Діти - це відображення дорослих, що оточують їх. А у дорослих у нашому суспільстві немає однозначного ставлення до брехні. З одного боку вона ганьбиться і призначається причиною багатьох бід. З іншого боку, всі ми чудово знаємо про «брехню на спасіння», щоб не заподіяти біль. Ми брешемо один одному з ввічливості, не домовляємось і замовчуємо з бажання не образити тощо. Герої казок та мультфільмів хитрують (читай, брешуть), щоб перемогти ворога або отримати бажане. Звичайно, діти вбирають усі ці подвійні листи.
Цікаво почитати по темі: Залежність від соцмереж: втрата усього життя
Дитяча брехня як норма
Діти починають брехати у віці 3-4 років, і це абсолютно нормальний етап розвитку. Так дитина тестує та досліджує навколишню реальність та свої способи взаємодії з нею.
Також важливо відрізняти брехню від фантазування: розповіді дитини про те, як вона сьогодні бачив величезного динозавра або літала на ракеті, не варто сприймати як спроби обману. Звернути на це увагу потрібно тільки в тому випадку, якщо малюк робить це дуже часто: догляд у фантазії може говорити про те, що насправді відбувається щось нестерпне для нього.
Дитяча брехня як симптом проблеми
Брехня дитини припиняє бути нормою, коли її стає занадто багато. Найчастіше це трапляється, коли діти живуть у неблагополучних умовах (матеріальних, соціальних, психологічних). У такій ситуації дитина використовуватиме брехню як спосіб вижити серед дорослих. Дитина брехатиме, якщо:
- Якщо сім'ї встановлені жорсткі, ригідні правила і рамки поведінки, які він може вписатися.
- Якщо мама або тато висувають непосильні вимоги і вірять, що він може їм відповідати. У цьому випадку він буде брехати, щоб не розчарувати та порадувати батьків.
- Якщо знає, що будь-яка непокора чи відхилення від правил у сім'ї карається (фізично чи морально).
- Якщо знає, що так може отримати увагу. Таке часто трапляється у сім'ях, де батьків приділяють дітям замало часу.
- Якщо не знає інших способів одержати бажане. Часто батьки дивуються, що їхнє чадо бреше там, де ніби й не потрібно, де можна було просто попросити. Проте якщо це їм зрозуміло, це не означає, що про це знає дитина.
- Якщо знецінюють його інтереси та порушують межі. Дорослі часто сприймають заняття дітей, як щось незначне, від чого їх можна будь-якої миті відвернути, перервати і т.д. Водночас для маленької людини ситуація гри може бути дуже важливою, і брехня стане її способом захистити свої межі.
Цікаво почитати: "Життя в борг" - чому розвивається залежність від кредитів, і як її позбутися?
Причини та види дитячої брехні
- Брехня на спасіння себе. Дитина бреше зі страху покарання, якщо боїться батьків і бачить у них не ресурс та захист, а тих людей, від яких йому дістанеться найбільше.
- Брехня на порятунок товаришів. Старші діти часто брешуть із бажання захистити товаришів. У таких ситуаціях не варто тиснути на них і перетворюватися на інквізитора, який готовий будь-якими способами вибити правду. Потрібно вибудовувати спокійний діалог, обговорювати ситуацію з усіх боків, роз'яснювати наслідки його вчинку.
- Брехня для уникнення сорому та приниження. І йдеться не тільки про якісь конфузні ситуації, а й про моменти, коли дитині соромно, що не відповідає очікуванням батьків.
- Вихваляння. Зазвичай походить від недохвалення чи недолюбленості. Щодо однолітків хвастощі спрямовано створення більш привабливого образу себе за реальної низької самооцінки. У такій ситуації буде найкраще, якщо з дитиною попрацює психотерапевт.
- Рекетна брехня. Таке відбувається, коли в сім'ї присутні досить жорсткі норми щодо того, які почуття та способи їх вираження дозволені та доречні. Наприклад, якщо в сім'ї прийнято ходити сумними і вважати, що все в житті погано, то дитина, повеселившись на вулиці з друзями, після повернення додому приховуватиме свою радість, щоб відповідати емоційному статусу сім'ї.
- Наслідування сімейної поведінки. Якщо дитина постійно спостерігає як батьки брешуть один одному, їй чи іншим людям, то вона вважатиме таку поведінку нормою.
- Компенсуюча брехня. Син чи дочка брешуть слідом за батьками, щоб підтримати їх марнославство. Наприклад, кажуть друзям матері, що добре вчаться, навіть якщо це не так.
- Маніпулятивна брехня. Починається з метою отримати бажане. При цьому, як ми говорили вище, діти можуть брехати, намагаючись отримати і те, що знаходиться під забороною, і те, що можна було просто попросити.
- Брехня як копінг-стратегія. Діти, які отримали психологічну травму, можуть брехати, щоб сховатися від хворобливих переживань. Так працюють захисні механізми психіки (заперечення, дисоціація, витіснення). Мета такої брехні - приховати те, що відбулося насамперед від себе. Зрозуміти, що з дитиною трапилося щось, що вона не в змозі пережити можна за змінами у поведінці: вони стають тривожними, апатичними, загальмованими, іноді агресивними, порушується сон і апетит, погіршується концентрація уваги, виникають труднощі у навчанні. Діти дошкільного віку можуть постійно відігравати травму в іграх або малюнках, що повторюються. Старші діти можуть виявляти схильність до самоушкоджуючої поведінки, несподівано захопитися жорстокими комп'ютерними іграми. З будь-якими симптомами отриманої травми обов'язково має працювати психотерапевт.
- Пасивно-агресивна брехня. Неповнолітній спеціально вигадує історії, щоб спровокувати негативне ставлення себе, домогтися покарання. Така поведінка може вказувати на отриману травму.
- Співзалежна брехня. Брехня дітей, які живуть із залежним батьком або іншим членом сім'ї. У таких сім'ях "не виносити сміття з хати" є головним правилом. Діти алкоголіків/наркоманів/ігроманів рано звикають брехати всім оточуючим і собі, вдавати, що все добре. Однак ситуація, в якій вони живуть, відкладає відбиток на все їхнє подальше життя.
- Ігрова брехня. Трапляється в ситуації, коли батько знає, що дитина набедокурила, але при цьому ставить питання, що підштовхують її до брехні, щоб підловити на цьому. Зазвичай це робиться, щоб «викласти урок», але веде до прямо протилежних результатів.
- Брехня з ввічливості. Те, чому зазвичай дорослі самі вчать дітей: не говорити людині, що тобі не сподобався її подарунок, не повідомляти незнайомців, що від них неприємно пахне тощо.
Як виправити ситуацію
Цікаво прочитати: Ігроманія та лудоманія – у чому різниця та подібність? Симптоми, наслідки, межа норми – розповідає психіатр
Щоб усунути проблему дитячої брехні, батькам доведеться попрацювати насамперед із собою. Зокрема, варто зробити таке:
- Будьте максимально щирими зі своїми дітьми: не обдурюйте їх, не прикривайте свої помилки брехнею з метою підтримати батьківський авторитет.
- Уникайте подвійних послань та ситуацій, у яких ваші вчинки не відповідають словам.
- Виявивши дитину на брехні, намагайтеся стати на її бік. Виявіть емпатію - постарайтеся уявити, які почуття змушують його приховувати правду.
- Подумайте, чи не отримує ваш син чи дочка занадто багато уваги, коли брешуть? І чи даєте ви їм можливість отримати його в інший спосіб.
- Запитайте себе: «А чи не ставлю я провокуючих питань?». Якщо це так, розберіться навіщо ви це робите і чого хочете досягти цього насправді. Зазвичай за цим стоїть бажання засоромити дитину, а це руйнівно впливає на дитячо-батьківські стосунки.
- Не принижуйте і не соромте дітей, навіть якщо вони збрехали. Довірчий, відкритий діалог, де дитина буде почута дасть набагато більше, ніж нескінченні моралі.
- Заохочуйте правду. Хвалите дітей, якщо вони зізнаються у чомусь, у чому їм важко зізнатися.
- Не вимагайте від дітей того, що не можете виконати самі. Ніхто не може казати правду 24/7. Не можуть вони.
Останні матеріали на сайті:
Автор: Роман Бехс
