Унікально збережене доісторичне болотце може містити найдавніші людські сліди на Аравійському півострові, вважають вчені. Сім відбитків, знайдених серед сотень слідів доісторичних тварин, датуються приблизно 115 000 роками.
Багато знахідок скам’янілостей та артефактів були зроблені в подібних місцях, як це особливе озерне дно на півночі Саудівської Аравії. Археологи виявили цю ділянку в глибині пустелі Нефуд у 2017 році, після того, як час і погода змили верхні шари осаду. Місце, відоме під назвою "Алатар" (що означає "слід" арабською), легко уявити як оживлену зону понад 100 000 років тому, коли мулисте озерне дно могло бути місцем активного пересування.
Коли популяції мігрували, їхні сліди залишалися, поки не були поховані під новими шарами осаду. Набагато давніше, у випадку з Бургес-Шейл, деякі з найдавніших організмів збереглися цілими, ймовірно, тому що потрапили в мулову лавину і миттєво загинули. Цілий броньований нодозавр був знайдений у неймовірно хорошому стані, оскільки був укладений у мул і холод океанського дна. Якби існувала винагорода за неймовірні археологічні знахідки, мул отримав би значну її частину.
У своїй роботі вчені досліджують, чому цей давній мул був настільки особливим:
"Експериментальне дослідження сучасних людських слідів на мулових рівнинах показало, що дрібні деталі зникали протягом двох днів, а сліди ставали нерозпізнаваними через чотири. Подібні спостереження були зроблені і для слідів інших ссавців."
Це означає, що ці унікальні, дрібні сліди були збережені за особливих умов, які також утворюють своєрідний "відбиток пальця" для їх датування. Після цього вчені почали досліджувати, хто залишив ці сліди. Homo sapiens не були єдиними прямоходячими приматами в цей період, але докази, на думку вченіх, свідчать про те, що саме вони пройшли через висохле озерне дно:
"Сім гомінідних слідів були впевнено ідентифіковані. Враховуючи палеонтологічні та археологічні докази поширення H. sapiens на Левант і Аравію в період між 130 000 і 80 000 років тому, а також відсутність Homo neanderthalensis у Леванті в той час, ми вважаємо, що сліди в Алатарі належать H. sapiens. Крім того, розмір слідів у Алатарі більше відповідає раннім H. sapiens, ніж H. neanderthalensis."
Озеро, яке сьогодні утворює Алатар, ймовірно, було частиною доісторичного "шляху", який приваблював великих тварин регіону, утворюючи коридор з прісноводними місцями для відпочинку, якими живі істоти могли подорожувати, мігруючи через зміни клімату. У цьому випадку вчені знайшли дуже мало інших ознак доісторичної людської діяльності, таких як сліди ножів чи знарядь на кістках тварин, що свідчило б про полювання.
"Відсутність археологічних доказів свідчить про те, що озеро Алатар було лише короткочасно відвідане людьми", - роблять висновок вчені. "Ці знахідки вказують на те, що короткочасне використання берега озера людьми під час сухого періоду останнього міжльодовикового періоду, ймовірно, було пов’язане з потребою у питній воді."
Ці Homo sapiens могли бути останніми, хто пройшов через цей помірний регіон перед настанням льодовикового періоду. Це також пояснює, чому їхні сліди не були перекриті іншою групою, принаймні до того, як накопичився новий шар осаду.
